Война...

[Bio]

Об украинских учебниках истории для детей. С каким интересно отношением к России вырастет новое поколоние на Украине, если там пишут такую херню:

«Для нашої землі Друга світова війна була найнесправедливішою з усіх воєн. Бо ні Радянський Союз, ні Німеччина не дбали про визволення України й побудову в ній незалежної держави. Свідомі українці розуміли, що чекати на допомогу нізвідки, — треба самим вирішувати долю України. І очолила таких національне свідомих українців Організація українських націоналістів (ОУН), створена ще 1929 р. серед українців, яким довелося виїхати на чужину. Під опікою ОУН було створено український уряд, а з початком радянсько-нацистської війни розпочалося формування української армії. З перших днів війни на українських землях виникали загони українських партизанів, або повстанців. Наприкінці 1942 р. такі загони утворили Українську повстанську армію — УПА. Загони УПА визволяли українські міста й села від фашистських окупантів, захищали мирне населення. Одначе радянський уряд не хотів, щоб Україна мала свою армію. Тому, коли 1943 р. з українських земель було вигнано нацистських загарбників, більшовики почали воювати з УПА. Ця ганебна війна проти свого народу тривала до 1953 р.; вона призвела до нових жертв і стала ще одним свідченням більшовицького терору»10 (1. С. 224 — 225).

В общем, московские большевики не мешали доблестным воинам УПА изгонять нацистов из Украины, а когда это было сделано, набросились на обессиленных патриотов, у которых уже не было сил на продолжение борьбы. Однако они продержались до 1953 г., покрыв себя «неувядаемой славой». Здесь просто не знаешь чему возражать — ложь едет на лжи и ложью погоняет. Авторы учебника вряд ли смогут назвать хотя бы один город, который якобы был освобожден УПА, верой и правдой служившей нацистам, да и Украина была полностью освобождена не в 1943 г., а в октябре 1944 г., и не благодаря этим, так называемым, «сознательным» украинцам.

До последнего раздела, посвящённого независимой Украине, авторы учебника обращают внимание ещё только на два крупных преступления московско-большевистской власти. Во-первых, это гонения на шестидесятников-самостийников и, во-вторых, подрыв Чернобыльской АЭС, призванный уничтожить Украину окончательно:

«Століття підневільного існування руйнували не тільки культуру України, а й її природу. За всіх часів володарі-чужинці безкарно грабували й нищили багатства нашої землі, зовсім не дбаючи про прийдешні покоління. Особливо погіршилося становище української природи у 20 ст. Партійні можновладці були байдужі до потреб людей. У республіці було споруджено чимало великих підприємств, що за бруднювали шкідливими відходами і землю, і воду, і повітря. Бездумне, безконтрольне використання на ланах України отрутохімікатів призвело до зараження й отруєння великих земельних площ. Найцінніший дар природи — земля — ставала непридатною для ви користання. Погіршувалося водопостачання. Внаслідок безгосподарності зникло 20 тис. річок, а відтак сотні сіл було позбавлено питної води. Дніпро та інші водойми от-от могли стати мертвими.

Та найбільше лихо для України — катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції. Адже радіаційне забруднення — найнебезпечніше й найтриваліше. Злочинним виявилося таке господарювання для України. Бо через нього довкілля перетворилося на джерело небезпечних хвороб. Життя переконливо довело, що якось поліпшити ситуацію з далеких столиць неможливо. Так перед Україною вкотре постала потреба виборювати незалежність»11 (1. С. 234 — 235).

Этот учебник был издан в 2002 г., в год Украины в России.

Второй учебник из рекомендованных, «Рассказы по истории Украины» (автор — В.А.Мисан), менее кровожаден, однако и из него школьник узнает немного хорошего о России.